в означеннях
Тлумачення, значення слова «кобилка»:

КОБИ́ЛКА, и, жін.

1. Зменш.-пестл. до кобила 1. Запряг він миттю чортопхайку, Черкнув із неба, аж курить! І все кобилок поганяє (Іван Котляревський, I, 1952, 80); Юрко побачив білу гривасту кобилку, запряжену в кінні граблі з двома високими колесами (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 14).

2. перев. мч. Рослиноїдна комаха родини саранових з видовженим тілом, короткими вусиками, двома парами крил Серед комах, яких споживає ставкова жаба, в велика кількість.. шкідників сільського господарства, зокрема листогризи.., кобилки, хрущі, ковалики та багато інших (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 65).

3. Дерев'яна підставка під струни в скрипці, балалайці тощо

4. Грудна кістка в птахів. Попав [писар] півкурятини, так її й рішив, а гусакову кобилку з ногою мерщій у кишеню (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 264).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 201.

Коментарі (0)