в означеннях
Тлумачення, значення слова «кочівники»:

КОЧІВНИКИ́, ів, мн. (одн. кочівник, а, чол.; кочівниця, і, жін.). Те саме, що кочовики. — В давні часи, коли цей осокір був ще маленьким деревцем, на Україну нападали кочівники (Олесь Донченко, VI, 1957, 275); З боку степу каховські околиці вже як в облозі. Наче найшла звідкись орда кочівників (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 33); Будівельники, як і геологи, завжди вічні кочівники.. Як тільки підніметься місто, настає час пакувати чемодани (Літературна газета, 11.VII 1958, 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 315.

Коментарі (0)