в означеннях
Тлумачення, значення слова «когорта»:

КОГО́РТА, и, жін.

1. У стародавньому Римі — загін війська, що становив десяту частину легіону. На підмогу вігілам [військовій сторожі] прибігають вояки міської когорти і сяк-так утихомирюють люд, загрожуючи зброєю (Леся Українка, II, 1951, 530).

2. перен., уроч. Згуртована спільними ідеями, цілями, прагненнями група людей. — Свирид Гордійович належить до тієї когорти мужніх, які на власних плечах наше село в колективізацію вносили (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 209); У Міжнародному Товаристві Робітників К. Маркс і Ф. Енгельс виростили славну когорту пролетарських революціонерів (Комуніст України, 9, 1964, 14).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 207.

Коментарі (0)