в означеннях
Тлумачення, значення слова «коханець»:

КОХА́НЕЦЬ, нця, чол.

1. Чоловік, що перебуває в позашлюбному зв'язку з жінкою або дівчиною. [Анна:] Мені не байдуже, щоб тут мене взивали подвійною вдовою — і по мужу, і по коханцю! (Леся Українка, III, 1952, 389); Олена.. вже міцно схопила довгожданого коханця за огривок і струсонула його при цьому, мов добрий дядько (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 153).

2. Те саме, що коханий 2. Нещасний коханець край брами У розпачі голову стиснув руками. «..Не любить мене чарівниця-дівчина!» (Леся Українка, I, 1951, 110); Кохана вмирає, не знісши сили любовного почуття, яке висловив їй коханець (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 66).

3. розм. Те саме, що пестун 1. — Араб! — каже Шахай, сідаючи в сідло. — Не араб! — кричить збоку Соса, б'ючи по гриві свого коханця (Юрій Яновський, I, 1958, 167).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 313.

Коментарі (0)