в означеннях
Тлумачення, значення слова «коханка»:

КОХА́НКА, и, жін.

1. Жінка або дівчина, що перебуває в позашлюбному зв'язку з чоловіком. — Як він ненавидів того урядовця.. за те, що він чоловік його коханки, за свою ганьбу, за свою полохливість! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 408); [Бобренчиха:] А знаєш, хто така його Маруся? — Його Маруся, то його коханка. Тепер, мабуть, вона йому обридла (Володимир Самійленко, II, 1958, 79); Прибігла Сафарова мати й троє дівчат, чи то бідних родичок, чи то Омирових коханок (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 222).

2. Жінка, що кохає; жінка, яку кохають; кохана (див. коханий 2). — Я хочу, щоб моя жінка.. припадала коло мене не рабинею, а гарячою коханкою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 346); [«Той, що греблі рве»:] Збігав я гори, доли, яри, ізвори, — милішої коханки нема від озерянки (Леся Українка, III, 1952, 187);  * Образно. На зеленій гілці примостився голосний соловей і щирим співом своїм вабив до себе свою коханку (Любов Яновська, I, 1959, 33).

3. розм. Те саме, що пестуха; пестунка. Мали вони дочку і вона була в їх така коханка, що виросла, вже пора й сватать, а вона не вміла діла робить (Словник Грінченка); Жила в мене пташка в цяцькованій клітці, Було їй доволі зерна і водиці; Співала коханка, себе розважала І томлену душу мою звеселяла (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 249).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 313.

Коментарі (0)