в означеннях
Тлумачення, значення слова «колія»:

КО́ЛІЯ, ї, жін.

1. Наїжджене заглиблення від коліс на дорозі. Драбинястий віз.. раз у раз підскакував і немилосердно трусив, не попадаючи в колію (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 307); Щодалі доводилося все частіше звертати з колії, щоб дати дорогу машинам (Петро Панч, В дорозі, 1959, 109);  * Образно. Думки її одразу біжать своїми коліями до лісу, де росте ще не зароблене дерево (Михайло Стельмах, I, 1962, 226).

2. Лінія з двох паралельно прокладених рейок, признач. для руху поїздів, трамваїв і т. ін. Вже коли трамвая з обох боків.. Хрещатик оживає (Володимир Сосюра, II, 1958, 315); Бійці деякий час мовчки поглядають на ешелони, що застигли на коліях (Олесь Гончар, II, 1959, 308); Вони [дівчата] котили по коліях вагонетку з стояками (Дмитро Ткач, Черг. завдання, 1951, 29).

3. перен. Узвичаєний, природний хід життя, звичайний перебіг справ. Сталася в Стебнях новина.., що на много літ вифвала село та й багато других сіл зі звичайної життєвої колії (Гнат Хоткевич, II, 1966, 95); Люди стали на мирну колію, вже Радянська влада пустила глибоке коріння в народ (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 59).
Вибивати (вибити, викидати, викинути, виривати, вирвати) з [своєї, тієї, звичайної і т. ін.] колії — порушувати узвичаєний хід життя, перебіг справ, ставити в незвичайні умови. Практикував [Герман] у торгівлі крамщиною [крамом], поки несподівана пригода не вирвала його з тої колії (Іван Франко, VIII, 1952, 382); Війна всіх вибила з колії (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 12); Вибиватися (вибитися) з колії див. вибиватися; Входити (увійти) в [свою, звичайну і т. ін.] колію; Ставати (стати) на колію яку, чию — повертатися до звичайного нормального стану, ходу життя, перебігу справ. Досі вже всі прелімінарії з'їзду скінчились і життя увійшло в свою колію (Леся Українка, V, 1956, 193); Все, здавалося, увійшло в звичайну колію, так ніби нічого й не сталося (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 76); Згодом, може, і Сагайдака десь заберуть з Тернової, появиться нове начальство, і Перегуда знову стане на свою колію (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 248).

4. діал. Поїзд. Я так зажурилася, що не чула, коли й колія надійшла (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 23).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 226.

Коментарі (0)