в означеннях
Тлумачення, значення слова «коляда»:

КОЛЯДА́, и, жін. Старовинний обряд славлення різдвяних свят піснями (колядками). Цілий вечір по вулицях їздили оркестри всякої музики, витинали дуже веселі марші.. От який тут святий вечір і коляда (Леся Українка, V, 1956, 385); Василько чекав коляди, бо вона мала дати заробіток (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 158);
//  Те саме, що колядка 1. Приходь коляду доколядувати! (Ольга Кобилянська, II, 1956, 89); Все він знав.. Знав, що піп читає в церкві, Геть усі умів коляди (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 43);
//  Винагорода за колядування. Он і пан іде, коляду несе: коробку вівса, наверх ковбаса (Словник Грінченка); — От тобі й на! Поїли свині нашу коляду! — промовив сам до себе погонич (Нечуй-Левицький, III, 1956, 28).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 237.

Коментарі (0)