КОЛЬКА, и, жін.
1. Різкий, гострий біль (у животі,
у боці і т. ін.), який створює відчуття уколу. Як
побачила я Параску та й не стямилась; як кольнула мене
колька в печінки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 26); Катерина..
скаржилася на сина, котрий завдав їй такої образи,
що в грудях з'явилася колька (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 87).
♦ На кольки брати кого, що, безос. — боліти (про
відчуття колючого болю). Сміялися ми з друзями, аж на
кольки нас брало (Остап Вишня, I, 1956, 289); — Ноги гудуть.
Та поперека на кольки бере (Остап Вишня, I, 1956, 376).
2. діал. Колючка (у 1 знач.). Товариш Швед.. наказав прочистити путь батальйонові через плац, щоб не було під ногами реп'яхів, баранчиків, будяків, кураю й іншої кольки (Юрій Яновський, I, 1954, 269).