КОЛЮ́ЧЧЯ, я, сер. Збірн. до колючка 1. З туману вирізуються контури старого й глухого лісу, що густо поріс колюччям та папороттю (Степан Васильченко, III, 1960, 222).
КОЛЮ́ЧЧЯ, я, сер. Збірн. до колючка 1. З туману вирізуються контури старого й глухого лісу, що густо поріс колюччям та папороттю (Степан Васильченко, III, 1960, 222).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 237.