КОЛЮ́ЧКА, и, жін.
1. розм. Будь-яке невелике
колюче вістря. [Савка:] Я тобі правду кажу: оце упав би
на колючки та зразу й заснув би! (Степан Васильченко, III, 1960, 60);
На непривітній голій землі, обнесеній колючками
іржавого дроту, .. неквапливо метушився понад бруківкою
концтабір (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 115); * У порівняннях.
У віршованому шаржі, в епіграмі простенька рима
буває чітка та гостра, мов колючка (Радянське літературознавство, 1, 1965,
37);
// Те саме, що скабка. Трапилось так, що й бджоли
покусали хлопчину, і колючку загнав у ногу (Олесь Донченко,
Пісня.., 1947, 55); Не підсадиш ти мене на грушу,
Колючок не виймеш із ступні... (Любов Забашта, Вибр., 1958, 26);
* Образно. Першою.. колючкою в Чіпчинім житті була
смерть бабина (Панас Мирний, I, 1949, 155);
// Тверде
голчасте утворення на тілі у деяких тварин. Якийсь
дивний і страшний звір [Лис Микита], синій-синій, з
препоганим запахом, покритий не то лускою, .. не то
їжовими [їжаковими] колючками (Іван Франко, IV, 1950, 93);
* У порівняннях. Короткі посічені коси настовбурчились на
його голові, неначе колючки на їжакові (Нечуй-Левицький, III,
1956, 370);
// Який-небудь орган рослини чи якась
частина його стебла, листа і т. ін., що становить собою
загострене утворення. Хвалився Будяку, надувшись,
Коров'як, Що на троянду він походить колючками (Левко Боровиковський, Тв.,
1957, 143); Терен заховав під білими квітами свої
гострі колючки (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 379); * У порівняннях. Тетяна пішла, а слова, сказані Гичкою про Зінька,
засіли в її голові, наче будякові колючки (Спиридон Добровольський, Тече
річка.., 1961, 157).
♦ Бути (сидіти, почувати себе і т. ін.) як на
колючках — те саме, що Бути (сидіти і т. ін.) як на голках
(див. голка). Коцюбинський почував себе як на колючках
(Леонід Смілянський, Сад, 1952, 198).
2. перен. Колючий погляд. Вона такими колючками зиркала в бік Лебедя, ніби він і є причиною отих непорядків (Яків Баш, Надія, 1960, 64); — Тільки-но я це промовив, наче підмінив хто румуна. Очі добрі зробилися, зникли з них колючки, усміхнувся (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 169).
3. Дрібна костиста хижа риба, у якої на животі і на спині замість черевного і спинного плавців розміщені гострі кісткові пластинки.
4. розм. Те саме, що колька 1. — Я стара людина: або ногу підколю, або колючка нападе, то й запізнюся (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 497).