в означеннях
Тлумачення, значення слова «колючка»:

КОЛЮ́ЧКА, и, жін.

1. розм. Будь-яке невелике колюче вістря. [Савка:] Я тобі правду кажу: оце упав би на колючки та зразу й заснув би! (Степан Васильченко, III, 1960, 60); На непривітній голій землі, обнесеній колючками іржавого дроту, .. неквапливо метушився понад бруківкою концтабір (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 115);  * У порівняннях. У віршованому шаржі, в епіграмі простенька рима буває чітка та гостра, мов колючка (Радянське літературознавство, 1, 1965, 37);
//  Те саме, що скабка. Трапилось так, що й бджоли покусали хлопчину, і колючку загнав у ногу (Олесь Донченко, Пісня.., 1947, 55); Не підсадиш ти мене на грушу, Колючок не виймеш із ступні... (Любов Забашта, Вибр., 1958, 26);  * Образно. Першою.. колючкою в Чіпчинім житті була смерть бабина (Панас Мирний, I, 1949, 155);
//  Тверде голчасте утворення на тілі у деяких тварин. Якийсь дивний і страшний звір [Лис Микита], синій-синій, з препоганим запахом, покритий не то лускою, .. не то їжовими [їжаковими] колючками (Іван Франко, IV, 1950, 93);  * У порівняннях. Короткі посічені коси настовбурчились на його голові, неначе колючки на їжакові (Нечуй-Левицький, III, 1956, 370);
//  Який-небудь орган рослини чи якась частина його стебла, листа і т. ін., що становить собою загострене утворення. Хвалився Будяку, надувшись, Коров'як, Що на троянду він походить колючками (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 143); Терен заховав під білими квітами свої гострі колючки (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 379);  * У порівняннях. Тетяна пішла, а слова, сказані Гичкою про Зінька, засіли в її голові, наче будякові колючки (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 157).
Бути (сидіти, почувати себе і т. ін.) як на колючках — те саме, що Бути (сидіти і т. ін.) як на голках (див. голка). Коцюбинський почував себе як на колючках (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 198).

2. перен. Колючий погляд. Вона такими колючками зиркала в бік Лебедя, ніби він і є причиною отих непорядків (Яків Баш, Надія, 1960, 64); — Тільки-но я це промовив, наче підмінив хто румуна. Очі добрі зробилися, зникли з них колючки, усміхнувся (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 169).

3. Дрібна костиста хижа риба, у якої на животі і на спині замість черевного і спинного плавців розміщені гострі кісткові пластинки.

4. розм. Те саме, що колька 1. — Я стара людина: або ногу підколю, або колючка нападе, то й запізнюся (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 497).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 237.

Коментарі (0)