в означеннях
Тлумачення, значення слова «колючий»:

КО́ЛЮЧИЙ, а, е.

1. Яким колють, проколюють кого-, що-небудь. Отруйних риб поділяють на активно- і пасивнотоксичних. Перші озброєні особливим колючим апаратом, сполученим із отруйними залозами, який риба застосовує для самозахисту (Наука і життя, 7, 1956, 27).

2. Який створює відчуття уколу; гострий. Колючий біль.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 236.

Коментарі (0)

КОЛЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Який може колоти і колотися (у 1 знач.). Рука його.. раптом наткнулась на шершаву колючу бороду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 241); Настя спритно сковзнула вздовж колючих снопів, що пахтіли сонцем і степом (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 139);
//  Який має колючки; з колючками. І стежечка, де ти ходила, Колючим терном поросла (Тарас Шевченко, I, 1951, 384); Мелькає облита зливою зелень, сивіють величезні, обтяжені росою листки папороті, в'ється низом колюча ожина (Олесь Гончар, II, 1959, 253);
//  Який викликає почуття болю, що нагадує укол (про мороз, вітер і т. ін.). Колючий вітер обпалював щоки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 10); Він, переможений, присоромлений, ..відчуває, як по шкірі починає противно розтікатися колючий холод (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 50).

2. перен. Який дошкуляє; дошкульний. — Не погнівись! Мужича правда єсть колюча, А панська на всі боки гнуча, І хан сказав так, не сумнись (Іван Котляревський, I, 1952, 274); Хома встромляє в Андрієві очі свої, каламутні. Гострий колючий сміх креше з них іскри (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 56); Гострий був на колюче слово Попович (Олександр Довженко, I, 1958, 250);
//  Проникливо гострий (про очі, погляд). Ранеску вже вп'явся у крамаря своїми колючими очима, свердлив його наскрізь (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 105); Погляд її віщує бурю, він колючий, пронизливий (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 51);
//  Який різко висловлює свої думки, погляди (про людину). От і колюча ти, як їжак, і різка до неввічливості, і все-таки ніби свіжий вітер по наших лабораторіях пройшов (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 234); [На таїла:] Якби щастя від плаття залежало, то жодної нещасливої жінки не було б на світі. Плаття! [Світлана:] Колюча ти, Наташо (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 208).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 237.

Коментарі (0)