в означеннях
Тлумачення, значення слова «колода»:

КОЛОДА 1, и, жін.

1. Стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля. Він бачив уже валку саней з колодами, брусами, повні лубки червоної цегли (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 34); Стали зв'язувать плоти.. з колод, лози й снопів (Павло Тичина, II, 1957, 181);  * Образно. — Не забувайте, що ви своїми нещасними помилками накидали нам таких колод посеред дороги, що коли б нам ніг не поламати (Іван Франко, III, 1950, 384);  * У порівняннях. Борис, що колодою лежав на дні тачанки, мусив слухати, як його переможець насвистував якусь веселеньку пісеньку (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 76); Хоч Кузьма після того таки перехворів, температуру йому нагнало, і нога була, як колода, але, бач, вижив (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 31);
//  Обрубок товстої деревини, пристосований для різних потреб (в селянських господарствах, на кустарних промислах і т. ін.). Підводи під'їжджали одна за одною, люди втрамбовували землю важкими, короткими колодами (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 396);
//  перен., лайл. Про неповоротку, незграбну або тупу, нечулу людину. — Це мені лихо, а не чоловік! Тільки б спав, а нема того, щоб свого добра доглянути! Це не хазяїн, а якась колода, якась сплюга опівнічна!.. (Борис Грінченко, II, 1963, 299); — В них діти є, — хмурніє Матвій. — Хоча, що ти тямиш, коли своїх пуцьверинків не маєш? Колода є, колодою і згниєш (Михайло Стельмах, I, 1962, 93).
Через пень колоду — як-небудь, недбало, повільно, невміло.

2. Обрубок товстої деревини з видовбаною серединою, який використовують як вулик, човен, ночви і т. ін. На теплого Олекси сусіда виставляє з льоху бджіл на сонце, .. вилізе тобі таке кволеньке з колоди, обігріється на сонці й літає-літає (Юрій Яновський, I, 1954, 258); — А первісні люди на колодах плавали (Олесь Донченко, VI, 1957, 69); Полісся і до цього часу відзначається багатством та своєрідністю виробів з дерева та його кори: величезні кадовби для зберігання зерна, бджолині колоди, різноманітні луб'яні кошики (Народна творчість та етнографія, 5, 1965, 54).

3. іст. Те саме, що колодка 6. — Ледве промовив слово писар, змахнувшись, що той Левко.. перед ним. — Беріть, — каже, — його та в колоду! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 303); Збереглися перекази, що прадід збунтувався проти панської сваволі і облив розтопленим чавуном наглядача.., забили прадіда в колоду й кинули в монастирську тюрму (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 228).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 228.

Коментарі (0)

КОЛОДА 2, и, жін. Комплект гральних карт. Там серед нього [садка].. стіл, на котрому лежало дві колоди карт (Панас Мирний, III, 1954, 147); В його руках з'явилась новенька колода карт (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 21);  * Образно. — Авантюра — велике діло: а що, коли з колоди життя вихопиш туза! (Михайло Стельмах, II, 1962, 83).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 228.

Коментарі (0)