в означеннях
Тлумачення, значення слова «колодязь»:

КОЛО́ДЯЗЬ, я, чол.

1. Захищена від обвалів зрубом вузька глибока яма, що служить для добування води з водоносних шарів землі. Чутно, як хтось витягає воду з колодязя: довгий немазаний журавель немилосердно скрипить (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 233); Накопали колодязів, таких глибоких, що в їхніх чорних прірвах навіть удень світилися зорі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 173);  * Образно. І скоро тільки те лишилось по Степані, Що, казано, в тюрмі, в колодязі без дна, Шукав він вічного якогось двигуна. (Максим Рильський, Поеми, 1957, 201).
Артезіанський колодязь див. артезіанський.

2. Різного розміру і глибини яма, що служить для певних технічних потреб (для спуску в шахту, на рудниках, для проходу до місця закладання міни і т. ін.). Ще в другій половині XVIII століття стали відомі соляні колодязі в місті Слов'янську (Знання та праця, 12, 1965, 8); Система підґрунтового зрошення складається з живлячих лотків, окремих фільтрів, оглядових колодязів та водостоку (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 229.

Коментарі (0)