Словник української мови

КОЛО́ЇДНИЙ, а, е. Прикм. до колоїд. Денатурація білків обумовлює зміну їх колоїдного стану — коагуляції (Технологія приготування їжі, 1957, 75).
▲ Колоїдна хімія — розділ фізичної хімії, в якому вивчаються колоїди. Українські радянські вчені внесли значний вклад у колоїдну хімію (Вісник АН УРСР, 12, 1957, 35); Колоїдний розчин — проміжний стан між суспензією і розчином найдрібнішнх, але більших, ніж молекули, частинок в рідині. Колоїдні розчини займають проміжне місце за розміром частинок між справжніми розчинами і суспензіями (Хімія, 1956, 136).