в означеннях
Тлумачення, значення слова «колон»:

КО́ЛОН, а, чол. Група стоп з одним ритмічним наголосом; віршовий рядок;
//  Така ритмічна одиниця в прозі. В ній [художній прозі] можуть бути виділені об'єктивно повторювані первісні ритмічні одиниці — колони.. Колони, взаємодіючи один з одним, поєднуються у фрази, ці в свою чергу — в абзаци (Радянське літературознавство, 2, 1968, 32).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 230.

Коментарі (0)

КОЛО́Н, а, чол., іст.

1. У Римській імперії, країнах Зах. Європи та Візантії в період раннього середньовіччя — сільський мешканець, що орендував невелику ділянку землі, яка належала багатому землевласникові, і за це платив натурою і відробляв. Подібно до того, як у Західній Європі між римським колоном і середньовічним кріпаком стояв вільний франкський селянин.., так у Візантії аналогічне місце займав вільний слов'янський общинник (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 353).

2. Селянин (батрак, напівкріпак, орендар і т. ін.) у романських країнах і країнах Латинської Америки. Завоювання германців були тісно зв'язані з повстаннями рабів та колонів (Історія середніх віків, 1955, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 230.

Коментарі (0)