в означеннях
Тлумачення, значення слова «колошкати»:

КОЛО́ШКАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм.

1. Те саме, що полохати. — Я гнав овець до старости, а вони два перебігли та й давай мені колошкати овець: кишкають на вівці, одбивають од мене (Словник Грінченка); [Петро:] Торішню ніч знов щось колошкало телят (Марко Кропивницький, V, 1959, 288).

2. Раптово порушувати спокій, переривати сон і т. ін.; турбувати. — За що знущаєтесь ви надо мною так!.. — За те, — сказав один Рябкові з наймитів, — Щоб не колошкав ти вночі своїх панів (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 51); — Може, до хати зайдемо? — Е, ні, не буду колошкати твоїх — нехай сплять до світу божого (Михайло Стельмах, II, 1962, 31);  * Образно. Хай знають [партизани], що тут засідка, набагато небезпечніша від тих, може, поодиноких фашистських стрільців, які колошкають тишу й темряву, гатячи з своїх автоматів (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 409).

3. рідко. Те саме, що кошлатити. Флегонт стояв за хвірткою на вулиці — у самій тужурці, простоволосий, вітер колошкав йому чуба, сніжком присипало плечі (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 596).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 235.

Коментарі (0)