КОЛОТІ́ВКА, и, жін. Предмет домашнього вжитку у вигляді палички із сучками на кінці для колотіння, збивання чого-небудь. Павло завжди догоджав братовій. То стільчик зробить їй під корову, то колотівку нову (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 27).
КОЛОТІ́ВКА, и, жін. Предмет домашнього вжитку у вигляді палички із сучками на кінці для колотіння, збивання чого-небудь. Павло завжди догоджав братовій. То стільчик зробить їй під корову, то колотівку нову (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 27).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 235.