в означеннях
Тлумачення, значення слова «колоти»:

КОЛОТИ, колю, колеш, недок.

1. перех. і без додатка. Натискати або проколювати чим-небудь гострим, спричиняючи біль. Вона [панночка] мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле (Марко Вовчок, I, 1955, 109); Вони знущалися над ним: кололи, били, — та нічого їм не сказав юнак (Павло Тичина, II, 1947, 170);
//  Викликати почуття болю, що нагадує укол (про мороз, вітер і т. ін.). Хай мороз не коле так — В мене шапка з кролика (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 28); Гострі сніжинки кололи обличчя (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 203);
//  безос., у чому. Боліти (про відчуття гострого, різкого болю, кольки). Пропасниця тіпала ним, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що він на превелику силу діставав собі воду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 366); Вова біг, доки не почало колоти в боці (Олександр Копиленко, Дуже добре, 1937, 36).

2. перех. і без додатка. Уражати кого-небудь, встромляючи в тіло вістря зброї. Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався, Хто бив, хто різав, хто колов (Іван Котляревський, I, 1952, 236); Врізалися [щорсівці] у самий табір [німецьких окупантів] на сільській площі, кололи, стріляли впритул, збивали з коней (Олександр Довженко, I, 1958, 131).

3. перех. Забивати ударами ножа (про свиней). Кололи свиней, і несамовитий крик їх розносився по всьому селу (Панас Мирний, I, 1949, 298); Баба Федора своє порося ще пожаліла колоти, хай підросте (Олесь Донченко, III, 1956, 97).

4. перех. Розсікати, роздрібнювати що-небудь тверде на частини. — На дривітні колоддя кололи, у дрова рубали (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 247); Біля сарая Галаган колов дрова (Андрій Головко, II, 1957, 479).

5. перех., перен. Ображати когось неприємними зауваженнями; в'їдливо дорікати кому-небудь. П'є [Максим], гуляє; з шинкаря насміхається; з кріпаками панібратається, жалкими докорами їх коле (Панас Мирний, I, 1949, 214); Для когось у них знаходився і сміх, і доброта, і пестощі, а його [Тимофія] вони вічно кололи одним: «За що ми тобі гроші платим?» (Михайло Стельмах, II, 1962, 34).
Колоти очі кому: а) дорікати кому-небудь, соромити когось. [Конон:] То ти он як, ти мені колеш очі лавошницею [крамаркою]? (Марко Кропивницький, II, 1958, 465); — Не коліть нам, дядьку Сатроне, очей нашими злиднями (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 93); б) викликати роздратування. Ми християни; храми, школи, Усе добро, сам бог у нас! Нам тілько сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана (Тарас Шевченко, I, 1951, 327); Сирота ж всім очі коле, Скрізь чужий він чоловік (Іван Манжура, Тв., 1955, 115); Правда очі коле — неприємно слухати, визнавати правду. Правда очі коле — до цього зводиться боязнь самопізнання есерів і меншовиків (Ленін, 25, 1954, 178); [Курінний:] Що, правда очі коле? (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 129).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 234.

Коментарі (0)