в означеннях
Тлумачення, значення слова «колотитися»:

КОЛОТИТИСЯ, очуся, отишся, недок.

1. розм. Приходити в рух від чого-небудь; коливатися. Тілеса його жіночки колотились перед ним від поштовхів ридвана (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 11);
//  Нерівно різкими поштовхами битися (про серце). Добре пам'ятає він, як колотилось його серце, коли старости взялися за клямку й відчинили двері (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 24); Небезпеки не було, але однаково в мене дуже колотилося серце і стукало щось у скронях (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 169).

2. Збиватися (про масло). Щось масло довго не колотиться (Словник Грінченка).

3. Трястися від холоду, страху і т. ін.; тремтіти, дрижати. Чи змерзла, чи з тривоги вся колотилась, насилу в хату вернулась, та й упала на постіль (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 168); Розказували [баби].., що буває так, що тільки гляне і вже зурочить — зараз нападе на людину пропасниця! так і труситься, так і колотиться! (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 62).

4. розм. Напружувати зусилля для досягнення чого-небудь; бути зайнятим чим-небудь, клопотатися чимось. — Як у них там? — Поповнення приймають, всю ніч колотяться (Олесь Гончар, I, 1954, 374); До півночі колотився [Федір], товкся по місту, .. потім ще й дома довго не лягав, і ось тепер маєш — проспав (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 115).
Колотитися з лихом — жити в нестатках, злиднях, перебиватися. Прийшлося [Оришці] нужду терпіти, прийшлося з лихом колотитися (Панас Мирний, IV, 1955, 32).

5. Те саме, що хвилюватися. — Думаєте, пан їм [сиротам] пособить своїм хлібом? — ще більше колотився чоловік (Михайло Стельмах, I, 1962, 613);
//  Не давати спокою (про почуття, думки). Минув тиждень, як поховали ми Степана.., а все мені одне в голові колотиться: чия це куля, чия? (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 348); Весь час в голові хурделили і колотилися ті самі роздуми (Михайло Стельмах, I, 1962, 381).

6. перен. Бурхливо виявляти незадоволення, незгоду; бушувати. — Ми ще самі тут у себе колотимось, бродимо, як ота земля повесні, а вони [інтервенти] тим часом лізуть, лізуть (Олесь Гончар, II, 1959, 21); Недарма колотяться на подвір'ї заробітчани (Михайло Стельмах, I, 1962, 191);
//  безос. Ми [хлопи] теж пану не спускали...Отак два роки колотилось (Іван Франко, X, 1954, 289); Ми чекаємо — ждемо: чи смерть, чи воля бідолашним буде. Колотилось в нас такеньки аж тиждень (Марко Вовчок, I, 1955, 271).

7. з ким, за що, про що і без додатка. Зчиняти сварку; сперечатися. П'яний додому вертався [Яків], лаявся, колотився (Панас Мирний, I, 1954, 235); Вічно голодні Гранчакові діти: троє босих, а двойко в чобітках, за які щоденно колотилася вся хата (Михайло Стельмах, I, 1962, 207); Що мали б то старі мисливці говорить, Коли б із них которий змагання це побачив! Про що колотитесь? Про куций хвіст собачий! (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 36).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 234.

Коментарі (0)