КОЛОВИ́Й, а, е. Який має форму кола (див. коло 11).
Супутник виведено на колову орбіту з параметрами,
близькими до розрахункових (Радянська Україна, 16.V 1967, 1);
// Який здійснюється по колу. Вправа 5. Лежачи на
спині, робити колові рухи ногами, як при їзді на велосипеді
(Фізичне виховання жінки, 1954, 38).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 227.