КОЛУПНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех.
1. Однокр. до колупати 1, 2. — Ану, колупнути кору
цього грубого кореня [винограду]... (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
208); Недалеко десь за током Землю колупнув снаряд
(Сергій Воскрекасенко, Взагалі.., 1948, 132); Василина.. всипала в
миску сирого борщу, колупнула грудку недовареної
каші і сіла коло столу обідати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 35);
Дятел.. колупнув кору, зирк — жучок (Олександр Копиленко, Як вони..,
1961, 117); Потім засунув [Когут] палець до рота, —
колупнув щось між зубами (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 19).
♦ Колупнуло за серце (душу і т. ін.) кого — занило,
заболіло серце у кого-небудь. Колупнуло Антося за
серце, аж заплакав (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 111).
2. перен., розм. Глибше пізнати кого-, що-небудь. Інший — глянути з боку, — такий уже «страдатель» за нашого брата мужика. А колупни, так панським духом і вдарить у ніс (Андрій Головко, II, 1957, 201); — Еге, ти його глибше колупни... Він усім на світі невдоволений (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 176).