в означеннях
Тлумачення, значення слова «комедіант»:

КОМЕДІА́НТ, розм. КУМЕДІА́НТ, а, чол.

1. заст. Взагалі артист. Отак мандрівні кумедіанти й переводили з вистави до вистави Климка та Стецька, змінюючи обставини, життєві подробиці (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 200);
//  Цирковий клоун; штукар. Дрімайло.. грався торбами, як от штукар, або комедіант, бавиться своїм штукарством (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 317);
//  перен., ірон. Про людину, що своєю поведінкою, учинками схожа на штукаря, фокусника. Саша поспішає за ним, як песик, з захопленням дивлячись на цього комедіанта. Такі гримаси корчити, так перекривлювати людей — потіха та й годі! (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 339).

2. перен., ірон. Удавальник, лицемір. Робітничий клас добре налякав «думських» комедіантів.. (Ленін, 9, 1949, 411); Чи ти скінчиш, нарешті, нещасний комедіанте! Коли перестанеш брехати бодай собі самому? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 266); Поїзд рушив. Микола Павлович припав до спинки фотеля і вперше на своєму віку заплакав. — Комедіант! — топнула [тупнула] з досадою ногою Ганна Михайлівна (Любов Яновська, I, 1959, 382).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 243.

Коментарі (0)