в означеннях
Тлумачення, значення слова «комірка»:

КОМІ́РКА, и, жін.

1. Зменш. до комора. — В комірці біля гаража ви знайдете все потрібне (Юрій Смолич, I, 1958, 58); Платон рвучко метнувся до комірки й за момент повернувся з пузатою пляшечкою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 218).

2. Маленьке, тісне приміщення; кімнатка. Комірка.. була маленька, збита з дощок і обліплена глиною (Іван Франко, VII, 1951, 344); Він забрався в свою комірку і ліг на дерев'яний тапчан (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 124).

3. Заглиблення, ямка; гніздо. Вона була така наївна і така хитра, так мало і так багато знала, як та мурашка, що будує пишні палати і живе в темних комірках (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 214); На столах лежали скриньки з безліччю клітинок. Очевидно, то були окремі комірки для літер (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 110);
//  Невеликий отвір, вічко (у системі подібних). Перед сівбою насіння сої пропускали на решета з довгастими комірками 4,5 міліметра завширшки (Колгоспник України, 4, 1959, 26); Сотова комірка.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 246.

Коментарі (0)