в означеннях
Тлумачення, значення слова «комірник»:

КОМІ́РНИК, а, чол., розм. Те саме, що квартирант. Шостий комірник, ученик сьомого класу гімназіального, Микола Демидів, лежав також на ліжку біля вікна (Осип Маковей, Вибр., 1954, 48).
Іти (піти) в комірники — ставати квартирантом. — Візьму та й піду в комірники (Нечуй-Левицький, II, 1956, 304).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 246.

Коментарі (0)

КОМІРНИ́К, а, чол. Той, хто завідує коморою, складом. Ланка очищатиме насіння.. і за вагою здаватиме його комірникові (Колгоспне село, 6.VII 1954, 3); Діди.. доказували не раз на колгоспних зборах, що незамінних комірників нема (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 403).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 246.

Коментарі (0)