КОМО́НЬ, я, чол., заст. Кінь. Він кричав: — Не руште з місця!.. Я ж не винен, Що мій комонь спотикнувсь! (Іван Франко, XII, 1953, 134); Комоні ржуть, почувши дим війни (Іван Кочерга, Я. Мудрий, 1946, 114).
КОМО́НЬ, я, чол., заст. Кінь. Він кричав: — Не руште з місця!.. Я ж не винен, Що мій комонь спотикнувсь! (Іван Франко, XII, 1953, 134); Комоні ржуть, почувши дим війни (Іван Кочерга, Я. Мудрий, 1946, 114).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 248.