КОМО́РА, и, жін.
1. Окрема будівля для зберігання зерна тощо. Один купець хороший дворик мав. Щоб де було свій крам складати.., Він у дворі комору збудував (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 83); Між коморою та будиночком ворота й хвіртка (Олександр Довженко, I, 1958, 217); В колгоспних коморах шумлять трієри (Степан Олійник, Вибр., 1957, 38).
2. Приміщення в житловому будинку, де тримають продукти харчування, хатні речі тощо. Весело вам, дітки, В горницях просторих; їстоньки чи питки — Всього є в коморах (Павло Грабовський, I, 1959, 138); В Мар'яна під однією покрівлею розмістилося все — хата, комора, корівник (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 31).
3. рідко. Те саме, що склад1 1. Сомко має в Переяславі свої крамні комори в ринку (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 57); У коморі селекційної станції лежать десятки тисяч мішечків (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 82); * У порівняннях. У деяких тварин шлунок, немов комора (Хлібороб України, 12, 1963, 26).