Словник української мови

КОМПА́КТНИЙ, а, е. Без проміжків; щільний. Багато робітників прийшло на вечір просто з роботи.. Сиділи вони компактними групами (Василь Минко, Вибр., 1952, 414); Цвітна капуста розвиває щільну, компактну головку (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 159);
//  Стислий, короткий. Оповідання вийшло компактне, сюжет стрункий (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 137).
▲ Компактний шрифт — дрібні, густо надруковані літери.