КОМПАНІ́ЄЦЬ, ійця, чол. На Україні в XVII — XVIII ст. — козак легкокінного гетьманського полку. Ой, над Бугом над рікою, На турецькій границі, Там стояли пікінери, 3 ними компанійці (Українські народні думи.., 1955, 159); В поход у дорогу славні компанійці До схід сонечка рушали (Тарас Шевченко, II, 1953, 42).