КОМПАНІ́ЙСЬКИЙ, а, е.
1. розм. Те саме, що товариський. Павлюк подякував товаришам і.. приєднався до них. Цей велетень завжди був компанійським хлопцем (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 68); Що не принесе [школярка] до школи, усім до крихітки поділиться — от уже вдачу компанійську має (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 23).
2. іст. Прикм. до компанієць. Везуть труну
мальовану, Китайкою криту. А за нею з старшиною Іде в
чорній свиті Сам полковник компанійський (Тарас Шевченко,
II, 1953, 43).
Компанійський козак — те саме, що компанієць.