КОМПЕТЕ́НТНИЙ, а, е.
1. Який має достатні
знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре
обізнаний; тямущий. — Я довідався про це від
компетентної особи (Іван Франко, VI, 1951, 265); — Я не почуваю
себе настільки компетентним в іригації, щоб братися
за розробку проекту в усіх технічних подробицях
(Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 171);
// Який ґрунтується на
знанні; кваліфікований (у 2 знач.). [Микола:] Дякую.. за
компетентну допомогу (Іван Микитенко, I, 1957, 474);
Компетентна думка.
2. Який має певні повноваження; повноправний, повновладний. Лікар Нен-Сагор віддав на суд компетентних і високих зборів своїх колег плоди всієї своєї.. діяльності (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 269).