Словник української мови

КОМПЛІМЕ́НТ, у, чол. Приємні, люб'язні слова; похвала, лестощі. Тут [на Капрі] всі зацікавилися українською літературою, дякуючи перекладам моїх оповідань, і говорять мені компліменти (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 405); Мені здавалось, що вона напрошується на компліменти, але тон у неї був щирий (Леся Українка, III, 1952, 605); Катрі приємно чути такі речі від Гриця, але вона вдає, що не любить компліментів (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 70).
 Кидати (сипати і т. ін.) компліменти — говорити кому-небудь компліменти. Бонковський сипав компліменти, жартував (Нечуй-Левицький, III, 1956, 59).