в означеннях
Тлумачення, значення слова «компонувати»:

КОМПОНУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.

1. книжн. Складати з окремих частин що-небудь ціле. Компонувати черговий номер часопису.

2. Створювати композицію картини, мелодію тощо. Дід і співав, і компонував пісні й думки (Олекса Стороженко, I, 1957, 101); — Тема цікава, що й казати, — відповів Ломов. Він уже почав навіть компонувати картину, уже уявляв деякі деталі її (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 320); Я вальса власного якраз компонував (Максим Рильський, Поеми, 1957, 244);
//  заст. Писати вірші тощо. Балабуха.. записував часом свої думки, свої погляди, навіть компонував вірші (Нечуй-Левицький, III, 1956, 132).

3. розм. Те саме, що вигадувати1 1. Тут думу довгую держали, І всяк компонував своє (Іван Котляревський, I, 1952, 186);
//  Мати намір зробити щось; задумувати. — Так от бачите, сестриці, Що тут компонують! На катів та на все добре Кайдани готують! (Тарас Шевченко, I, 1951, 302); — Мені здається, що ти щось недобре на нашого пана полковника компонуєш (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 161).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 252.

Коментарі (0)