КОМИ́З, у, чол., розм. Те саме, що вередування; примха, каприз. Ач як на його комиз напав. Ось я тобі! (Словник Грінченка).
КОМИ́З, у, чол., розм. Те саме, що вередування; примха, каприз. Ач як на його комиз напав. Ось я тобі! (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 245.