в означеннях
Тлумачення, значення слова «конаючий»:

КОНА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до конати 1. З гнітючим чуттям пробирались хлоп'ята вподовж кладовищенського рову, заповненого конаючими людьми (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 108);
//  у знач. ім. конаючий, чого, чол. Той, хто вмирає. Стоять чумаки.. круг конаючого, похиливши сумно голови (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 182).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 255.

Коментарі (0)