в означеннях
Тлумачення, значення слова «конче»:

КОНЧЕ, присл.

1. Неодмінно, обов'язково. Треба йому було конче когось при собі мати (Марко Вовчок, I, 1955, 168); Цим літом ми вже конче побачимось в Криворівні (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 356); Сьогодні вони конче повинні були прибути на Січ (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 407).

2. Дуже, вкрай. Буває такий стан у людей, коли конче хочеться висловитись (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 122); Уже неодноразово підкреслювалось, що нам конче потрібна гостра, смілива, бойова критика (Радянське літературознавство, 4, 1958, 29).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 276.

Коментарі (1)