КОНДУЇ́Т, у, чол. У дореволюційній Росії — журнал із записами про поведінку учнів у навчальному закладі. — Русин... Русин... Русин, — муркотів святий Петро. — Чекай хвилину, нехай я лише загляну до твойого [твого] кондуїту (Іван Франко, II, 1950, 127); Відсутність такої довідки [про говіння] записувалась у кондуїт, і подібний запис у кондуїті розцінювався при вступі до університету як політична неблагонадійність (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 32).