в означеннях
Тлумачення, значення слова «конечний»:

КОНЕ́ЧНИЙ, а, е. Конче потрібний; обов'язковий, неодмінний. Праця — се не тілько твердий обов'язок чоловіка, але прямо условина [умова] його життя, конечна для життя так, як повітря до дихання (Іван Франко, III, 1950, 180); Цей хвилевий антракт у роботі був таким природним, таким конечним, що я мимохіть звернув увагу на робітника, який ні разу не покористувався ним (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 296).
 Конечна потреба — крайня необхідність. З'їзд звертає особливу увагу на конечну потребу створення масової художньої літератури (Василь Еллан, II, 1958, 170).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 259.

Коментарі (0)