Словник української мови

КОНЮШИ́НА, и, жін. Багаторічна трав'яниста бобова кормова рослина, що має трійчасті листки й квітки кулястої форми. Літом густа, пахуча трава та квітки.. конюшини нависали з берегів аж над саме водяне дзеркало (Іван Франко, III, 1950, 251); Червоні помпони конюшини, немов їжачки, стовбурчили щетину з трилистих підставок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 214); Введення в сівозміну конюшини забезпечує систематичне зростання врожайності всіх культур сівозміни (Радянська Україна, 6.III 1946, 2).
▲ Заяча конюшина (Anthyllis, L.) — цінна кормова рослина родини бобових; використовується також у народній медицині для лікування ран.