КОНЮШИ́ННИЙ, а, е. Те саме, що конюшиновий. Сирота лежав під ожередом, на боці.. Тіло просякало хлібною тишею, конюшинний дух похлюпувався навколо (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 261).
КОНЮШИ́ННИЙ, а, е. Те саме, що конюшиновий. Сирота лежав під ожередом, на боці.. Тіло просякало хлібною тишею, конюшинний дух похлюпувався навколо (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 261).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 276.