КОНО́ПЛЯ́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до коноплі. Літали
вони [горобці], гралися, по смітничку громадили, та й
знайшли три конопляні зернятка (Леся Українка, III, 1952,
480); Засунувши гвинтівку в конопляну горстку, він
подався городами до річки, щоб викинути у воду новеньку
гвинтівку (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 28);
// Вигот. з
волокна або насіння коноплі. Залізний вовк, конопляний
хвіст [загадка] (Номис, 1864, № 353); На парканах
сушилася випрана білизна та довге конопляне полотно,
що його виткали за зиму (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 56);
Конопляна макуха відома як дуже багатий на білкові
речовини цінний корм для тварин (Наука і життя, 10, 1956,
24);
// Власт. коноплям. У нас там, на городах, пахне
кропом У сизі ранки; конопляний дух Аж голову
туманить (Максим Рильський, III, 1961, 294);
// Який видобувають
із конопель. Конопляна олія належить до .. легко
висихаючих (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 591); Конопляне молоко.
▲ Конопляна блоха — один із найпоширеніших і
найнебезпечніших шкідників конопель.
2. Який має колір прядива з конопель. Анатолій гучно регоче, аж пасма густого конопляного волосся здригаються на голові (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 46).