КОНСИСТО́РІЯ, ї, жін.
1. У дореволюційній Росії — установа з церковно-адміністративними й судовими функціями, що підлягала єпархіальному архієреєві. — Коли б ще часом діло не дійшло до консисторії, бо тоді доведеться продати й воли й коники, — сказав отець Харитін (Нечуй-Левицький, III, 1956, 182); Написали [селяни] листа до консисторії, і отцю Миколаю, кажуть, трохи перепало від архієрея.. за треби (Михайло Стельмах, I, 1962, 266).
2. У католицькій церкві — нарада кардиналів з участю папи. На засіданню папської консисторії прийшло до бурхливих сцен (Іван Франко, II, 1950, 146).