в означеннях
Тлумачення, значення слова «контрреволюція»:

КОНТРРЕВОЛЮ́ЦІЯ, і, жін.

1. Боротьба класу експлуататорів проти росту революції за збереження своєї держави, а також проти революції, що перемогла, за повернення дореволюційного ладу. В р. 1848 пан Годі єра був урядовим агентом-провокатором, який дурив шляхту і заохочував її до повстання, а рівночасно нашіптував селянам проти шляхти і готовив до кровавої [кривавої] контрреволюції в разі шляхетського бунту (Іван Франко, VIII, 1952, 82); Навесні 1918 року керівники лівих есерів вийшли із складу Радянського уряду й незабаром стали на шлях відкритої збройної контрреволюції (Комуніст України, 11, 1967, 41).

2. збірн. Контрреволюціонери. Підводила голову контрреволюція по містах (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 374); Розв'язана внутрішньою контрреволюцією та іноземними інтервентами громадянська війна викликала мобілізацію всіх сил і засобів на захист завоювань Жовтня (Комуніст України, 12, 1961, 59).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 271.

Коментарі (0)