в означеннях
Тлумачення, значення слова «контур»:

КО́НТУР, а, чол.

1. Лінія, що окреслює форму предмета; обрис. М'які, делікатні контури її обличчя вирівнялись, стали ще лагіднішими (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 48); На горі за ставком завмерли химерні контури верхів дерева, мов на горельєфі група сонних людей (Степан Васильченко, I, 1959, 270); В ранковій імлі бовваніли суворі контури вкритих тайгою гір (Олесь Донченко, III, 1956, 81);
//  Графічне окреслення предмета. Полотна Самокиша виконані в улюбленій ним.. манері, з чітким обрисуванням контурів (Мистецтво, 5, 1957, 7).

2. спец. Замкнений ланцюг провідників. Основним елементом радіотехнічних пристроїв є коливальний контур (Курс фізики, III, 1956, 224); Контур замкненого провідника.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 272.

Коментарі (0)