Словник української мови

КОНТИНЕНТА́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до континент. Континентальні відклади [тріасового періоду мезозойської ери] складалися з прісноводних глин і піщаних порід із тваринними рештками та залишками наземних рослин (Курс загальної геології, 1947, 270);
//  Який розташований, міститься на континенті. Отруйних риб, що водяться в.. континентальних водах, небагато (Наука і життя, 7, 1956, 27); Радянський Союз — велика континентальна країна — в одночасно й морською державою (Радянська Україна, 28.VII 1946, 3).
▲ Континентальний клімат — клімат суші, віддаленої від моря, що відзначається сухістю, гарячим літом і холодною зимою. Клімат гірської країни Паміру сухий, різко континентальний (Фізична географія, 5, 1956, 99); — Прибувши до нас [з півдня] в континентальний клімат, відразу, звичайно, зачахла [яблуня] на морозі і ледве плодоносила (Олександр Довженко, I, 1958, 465).