КОНВЕ́РТИК, а, чол. Зменш.-пестл. до конверт. Оксен мовчки подав йому листа. Дорош узяв блакитний конвертик і похапцем розірвав (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 193).
КОНВЕ́РТИК, а, чол. Зменш.-пестл. до конверт. Оксен мовчки подав йому листа. Дорош узяв блакитний конвертик і похапцем розірвав (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 193).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 256.