в означеннях
Тлумачення, значення слова «коник»:

КО́НИК, а, чол.

1. Зменш.-пестл. до кінь 1. Їхав я день і ніч — серед степу ночував і коника попасав (Марко Вовчок, VI, 1956, 236); Сів Іван на коня. — Но, конику, но!.. В лісі стрінем світання... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 151).
Морський коник — риба, голова якої схожа на кінську. Мовчки й зосереджено пливуть риби. Викручуються морські коники (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 63).

2. перен., рідко. Те саме, що вибрик 2. [Андрій:] Охочий же був покійний до балачок та до всіляких коників (Захар Мороз, П'єси, 1959, 256); Коляда впав на ліжко і забився в істериці.. Фросина вийшла з хати. Бачила вона вже не раз оці коники (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 181).
Викидати (викинути) коника (коники) — робити дивні, несподівані вчинки; робити вибрики (у 2 знач.). Може, я б ще довго викидав тут всякі коники, але на подвір'ї з'явилась моя мати (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 39); — Викинеш ще якого коника, на очі не навертайся. Не тільки до нас, а й у колгосп тобі дорога буде заказана (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 32).

3. перен. Улюблений предмет розмов якоїсь особи. [Зоя:] Це батькова смерть отак на неї вплинула. Батькове ім'я — це її коник. Вона навіть не вірить, що він застрелився (Іван Кочерга, II, 1956, 106);
//  Пристрасть до чогось; те, що приносить комусь успіх. Точність була його коником, на якого він ставив і завжди вигравав (Натан Рибак, Час, 1960, 495).
Сідати (сісти) на свого коника — починати розмову на улюблену тему. — Я, безумовно, не нав'язую своїх думок... Я в порядку обговорення, — сів він на свого випробуваного коника (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 236).

4. Вид дитячої гри — їзда верхи на паличці. Отож воно, мале, взяло Другую паличку у Йвася — Івась у коники ігрався — Зробило хрестик (Тарас Шевченко, II, 1953, 318).

5. Комаха з довгими ногами, що стрибає й крилами утворює сюркітливі звуки. Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців: коників, метеликів, жуків (Панас Мирний, I, 1954, 318); Десь блищить водиця тиха, Край струмка цвірчить десь коник (Леся Українка, IV, 1954, 111); Уже останній коник степовий затих, І вітер ліг на луках спати (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 392);  * У порівняннях. Мов велетенські коники, стрекочуть Там трактори (Максим Рильський, III, 1961, 294).

6. Пряник або іграшка, що має форму коня. — На, Маріє, медяника та не плач, — сказав Михалчевський, осміхаючись, ..витяг з кишені коника і подав Марії (Нечуй-Левицький, II, 1956, 141); Він.. знає, що тато привезе гостинця, і вже наперед тішиться дерев'яним коником або цукровою сопілкою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 29); На іай [ялинці] золоті та срібні горіхи, .. коники, ведмеді, зайці (Іван Багмут, Опов., 1959, 6).
Хліб, хоч коники ліпи — дуже глевкий хліб. — Але й хліб спекла, хоч коники ліпи! — сказала сердито Кайдашиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 302).

7. Вирізана прикраса на дахові, що іноді має форму кінської голови. Голуби посідали на конику будинку.

8. Дерев'яна пластинка з вирізами й загнутим верхом, що її вставляють вертикально в кожний із чотирьох кінців витушки, з якої мотають пряжу в клубок. Сюрчала міцна нитка в дерев'янім юрку.., і коники.. кружляли раз по раз від швидкого обертання (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 259.

Коментарі (0)