КОНИ́СЬКО, а, чол., розм.
1. Збільш. до кінь 1.
2. Заморений, слабосилий кінь (у 1 знач.). — От-от, здавалося мені,.. приїхав віз, приволікся конисько (Ольга Кобилянська, II, 1956, 297).
КОНИ́СЬКО, а, чол., розм.
1. Збільш. до кінь 1.
2. Заморений, слабосилий кінь (у 1 знач.). — От-от, здавалося мені,.. приїхав віз, приволікся конисько (Ольга Кобилянська, II, 1956, 297).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 260.