КОПА́, и, жін.
1. Стіжок із 60 снопів хліба, складених
колоссям усередину й прикритих одним снопом зверху.
Прокинулась — нема нічого. На Йвася глянула, взяла
Його тихенько сповила Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пішла (Тарас Шевченко, II, 1953, 287);
Панський хліб був вже вижатий. Все поле було вкрите
копами та стайками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 187); Оголені поля
сумовито жовтіли стернями, тільки де-не-де стирчали
копи й полукіпки (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 153);
// Копиця (у 1 знач.). Де ж Катрусю пригорнула [ніч]:
Чи в лісі, чи в хаті? Чи на полі під копою Сина
забавляє..? (Тарас Шевченко, I, 1963, 30).
♦ Не твоя копа молотиться — це не тебе стосується.
— Ти спи отам, — цикнув Артемович на сина. — Не
твоя копа молотиться (Олесь Гончар, Новели, 1954, 108).
2. розм. Одиниця лічби, що дорівнює 60 (снопів, яєць і
т. ін.). Латин по царському звичаю Енею дари одрядив:
Лубенського шмат короваю, Корито Опішнянських
слив, Горіхів Київських смажених, Полтавських
пундиків пряжених І гусячих п'ять кіп яєць (Іван Котляревський, I, 1952,
174); Продавала їх [раки] на копи або й на штуки (Іван Франко,
III, 1950, 50).
♦ Більш копи лиха не буде — гірше вже не буде.
[Конон:] Коли на те пішло, так більш копи лиха
не буде (Марко Кропивницький, II, 1958, 421); Наговорити (наплести
і т. ін.) сім кіп гречаної вовни див. вовна.
3. заст. Одиниця лічби грошей, що дорівнює 50 копійкам. І день і ніч працювала, Подушне платила... І синові за три копи Жупанок купила (Тарас Шевченко, I, 1951, 232).
4. На Україні в XV—XVIII ст. — збори сільської громади для розв'язування судових або громадських справ. — На копу скликають, на раду громадську, — сказав Максим (Іван Франко, VI, 1951, 25).