КОПІЙЧА́НИЙ, а, е.
1. Прикм. до копійка 1.
Копійчана монета;
// Який має вартість однієї копійки.
Він не ламається, коли для діла, то тут нічого
ламатися, як копійчаний бублик (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957,
130); Захар сухий і такий тонкий, як копійчана свічка
(Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 149).
2. Який коштує дуже дешево; малоцінний. І люди є
такі ледачі, Мудрують по-собачи: .. — Ми
громадяни, — А то все суччя копійчане, Бадилля світове!..
(Леонід Глібов, Вибр., 1951, 69); Раділа раденька, що за
вторговані.. гроші мати куплять їй копійчані сережки або
поганенький кісник! (Любов Яновська, I, 1959, 144);
//
Низькооплачуваний. Де не підеш, скрізь тобі в очі цвікають:
— Ага! Ковалівка? Копійчані трудодні (Василь Кучер,
Трудна любов, 1960, 83); За власною ініціативою, без
будь-якої підтримки, існуючи копійчаними уроками, він
[Б. Грінченко] підготувався до екзамену на звання
народного учителя (Радянське літературознавство, 1, 1963, 118);
// Не вартий
уваги; дрібний. — Копійчана справа, — вставив своє
Хоменків шуряк, — не варто звертати уваги... (Леонід Смілянський,
Сад, 1952, 196).
3. перен., розм. Надмірно дріб'язковий. — Зрозумій, нарешті, як ти здрібнюєш честь свого і мого роду копійчаними рахунками (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 294).